TravelSIM

Форма входу

Курси валют

Пошук

Міні-чат

Календар

«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Всі готелі світу

Наші партнери





м.Івано-Франківськ

вул.Бельведерська 51
тел. (0342)720-650
тел./факс (0342)752-609
(050)9346292

icq 490608682 Тетяна
icq 393415550 Марія

















бесплатный счетчик посещений












Ласпер Лтд, Ооо



Горящие путевки



Туризм и путешествия - белый каталог туристических сайтов



Субота, 18.11.2017, 16:08
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS
ТУРИСТИЧНЕ АГЕНТСТВО
"ЛАСПЕР ЛТД"

(0342)720-650, (0342)752-609

Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід
Микуличин


            Готелі
          Приватний сектор

          
     


        Микуличин – найдовше село в Україні, і розкинулося воно на 16 тисяч гектарів. Його ще називають Долиною Вітрів, тому що у цій місцині зустрічаються теплі і холодні повітряні маси, і тому тут специфічний клімат.

        Микуличин знаходиться на висоті від 600 до 800 м над рівнем моря. На його території є кілька гірських вершин – гора Вертіж з правого боку від  Прута, гора Лишнів 660 м н.р.м., а на північний схід – Ворохтянський горб 693 м н.р.м.

        Землі, на яких розкинулося село, колись належали Галицькому князівству. Князь Данило Галицький ними нагородив князя Микулу. В середині XIII ст. в Карпатах було збудовано декілька сторожових постів, серед них і Микулин пост, який згодом став великим населеним пунктом. За документами архіву перша писемна згадка про с. Микуличин відноситься до 1412 р.: в судовій справі Березовських, що розглядалася Галицьким гродським судом 1630 р., згаданий привілей короля Владислава, виданий у Львові 1412 р., де вказані границі володінь Березовських, в яких виступає гора Микулинка. В сумарії документів Коронної Метрики 1456-1765 рр. про границі королівських і приватних маєтків на території Галичини, міститься анотація підтвердної грамоти привілею Миколи Турецького 1515 р. на села Коломийського повіту поблизу Прута — Делятин, Ланчин, Саджаву, Турку та ін., серед яких виступає топонім "Микуличине поле".
  

         Легенда про Микуличин

        Гуляв боярин Микула із своїм військом по горах. Але одного разу забарився Микула. Обступило його військо вороже на високій горі, з усіх боків обступило. Нема де дітися. Та військо Микулене та й сам Микула не мали страху. Заспівали вони тоді патріотичні свої пісні. Їх спів, неначе грум великий, покотився по всіх горах – над Говерлою, над Прутцем, на Прутом. По всіх плаях карпатських. Перестрашилося вороже військо того співу, а їх старший наказав схопити Микулу.
        І забряжчали мечі, затріщали кульчиги, і полилася свіжа крівця ворогів. Б’ється, б’ється Микуал, руба ворогів у пень, а кінець краю не видно: багато було воріженьків, та не перестрашився Миколу, вибіг він на гору, що над річкою, став над нею і сміється з ворогів, а та аж зубами скрегочуть.     
        Кинулись на гору до нього, а він усіх їх перебив.
        І цю гору стали називати Микулинкою, а село – Микуличин.




Copyright MyCorp © 2017