(0342)720-650, (0342)752-609

Свірзький замок  збудовано ймовірно в кінці XV ст. Від первісної будівлі залишилися тільки стіни нижніх ярусів. Замок мав добре оборонне розташування, побудований на відособленій горі, оточений болотами, ставками, ровами і розвідним мостом.

В 1648 році замок спалили татари, а під час визвольної війни під проводом Хмельницького в 1648-1654рр. його декілька разів захоплювали козаки. Сучасного вигляду Свірзький замок набув в період з середини XVII ст. по XIX ст., коли став родинною резиденцією графів Цетнерів. Цетнери перебудували замок, заклали парк з ставками, побудували багато господарських будівель. Під час ІІ-ї світової війни замок був пограбований і частково зруйнований. Нова реставрація замку проводилася в 1975–1983 роки.

  
 

Місто Жовква було закладене в 1597 році на землях давньоруського поселення Винники, неподалік древнього міста Щекотів, яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 році.

А перша згадка в літописах про село Винники відноситься до 1368 року. Розташування поселення на торговій дорозі сприяло його швидкому розвитку. Після розпаду Галицько-Волинського князівства і захоплення його земель Польщою в кінці 16 століття Винники стало власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який згодом одержав королівський привілей Зигмунта III на будівництво нового міста на право назвати нове місто Жовквою (1603р.). З наданням Жовкві Магдебурзького права пожвавилося економічне життя міста та околиць, швидше стали розвиватися ремесла та торгівля.

Для розташування міста Жовкви була вибрана вигідна в оборонному відношенні, вільна від житлової забудови підвищена платформа. Припускається, що розпланування Жовкви за взірцем "Ідеальних міст" здійснив його архітектор - Павло Щасливий, який тоді зводив замок та після нього - костел св. Лаврентія.   В першій половині XVII ст. Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Ринкову площу, розплановану перед замком, з північного та східного боків оточили житлові кам'яниці з відкритими галереями-підсінням.

З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собеського. У Жовкві діяли п'ять церков, чотири костели, синагога. Славилась високою художністю жовківська збірка живопису, графіки, різьблення, гобеленів, порцеляни, зброї. Прославили місто іконописці та різблярі Жовківського мистецького осередку кінця XVII- поч. XVIII ст.

Дослідник історії Жовкви вірменин Садок Баронч висунув версію про народження тут українського державного діяча і полководця, гетьмана Богдана Хмельницького. Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у Жовкві двічі побувало козацько-селянське військо.

Під час Північної війни 1700-1721рр., Жовківський замок з грудня 1706 року до квітня 1707 року став резиденцією російського імператора Петра I. В Жовкву у квітні 1707 року приїздив український гетьман І. Мазепа. З Жовкви гетьман відправляв посланця до Саксонії, щоб заручитись підтримкою шведського короля Карла XII.

Жовква невелике місто, яке налічує -  55 пам'яток архітектури світового, національного та регіонального значення, 2 пам'ятки садово-паркового мистецтва, 15 пам'яток історії ! Це про щось та говорить!

   

Крехівський монастир розташований серед вкритих буково-сосновими лісами пагорбів Розточчя, в підніжжі гори Побійної. Він являє собою комплекс, до якого входять церква Св. Миколая, дзвіниця, корпуси келій, господарські будівлі та давні оборонні мури з вежами.

Відомий в історії релігійний та культурний центр, Крехівський монастир перетворився за останні роки в значний осередок релігійного та пізнавального туризму. За народними переказами, монастир заснували монахи Києво-Печерської Лаври.

Крехівський монастир віддавна славився своїми відпустами. Сюди прибували прочани з близьких і далеких сторін.  Тепер,  як і колись,  тисячі віруючих приходять до Крехівського монастиря на літнього Миколая   —   20-22 травня. Поруч монастиря відновлена ритуальна "Хресна дорога", що від монастирських стін, з південних уступів гори Побійної прямує на її вершину. Збереглась збудована в 1938 році каплиця "Гріб Господній", якою завершується "Хресна дорога".